Якщо ви коли-небудь замислювалися про те, як Сонце вплинуло на нашу планету в перші дні, тепер є наукові докази, які можуть допомогти зрозуміти цей процес. Астрономи виявили слідибагатотемпературні корональні викиди маси (CME) – потужні викиди плазми – від зірки ЕК Драконіс, аналога Сонця, розташованої в 112 світлових роках від нас. Це відкриття було опубліковано в журналіАстрономія природи, відкриває нову сторінку у вивченні ранньої історії Сонячної системи та умов, необхідних для виникнення життя.
Як це працює: від Сонця до космосу
CME — це потужні потоки гарячої плазми, які Сонце часто викидає в космос. У сучасній історії такі події, як сонячні спалахи, залишаються помітними, але молоді зірки – їхні предки – мали набагато вищу енергію. Астрономи з Кіотського університету та міжнародна команда вперше записали одночасногаряча і холодна плазма у викиді з EK Draconis, якому 50–125 млн. років.
«Попередні дослідження підтверджують, що молоді зірки, схожі на Сонце, випромінювали потужні спалахи, які перевершували своїх сучасних аналогів. Однак те, як вони вплинули на ранні планети, залишалося загадкою». – пояснює Косуке Намеката, один з авторів дослідження.
Що важливо: гаряча плазма і холодна таємниця
Раніше астрономи могли спостерігати лише гарячі компоненти CME, тобто плазму, яка нагрівається до 100 000 K. Але щоб повністю зрозуміти це, їм також потрібно було побачити більш холодні частини. Тепер, завдяки спільним спостереженням, проведеним за допомогою телескопа Hubble і наземних інструментів у Японії та Кореї, вчені зафіксували, щогаряча плазма (100 000 К) викидається зі швидкістю 300-550 км/с, за нею протягом десяти хвилин йде потік холодного газу (10 000 К) зі швидкістю 70 км/с.
Це відкриття є важливим, оскільки холодна плазма раніше залишалася невидимою для наукового співтовариства. Але саме це, як припускають астрономи, могло зіграти роль у формуванні біомолекул і парникових газів.«Гаряча плазма несе більше енергії, ніж холодна, але обидва компоненти можуть впливати на склад ранньої земної атмосфери», – пояснює дослідник.
Чому це не просто наукова перемога
До відкриття вчені не могли впевнено пов’язати сильні CME з умовами на Землі. Якщо Сонце в минулому випромінювало більше енергії, ніж зараз, як це могло вплинути на формування життя? Тепер, завдяки EK Draconis, можна змоделювати, як такі викиди можуть виникнутирослинні частинки в атмосферах Марса, Венери та Землі.
Теоретичні розрахунки підтверджують, що навіть слабкі CME здатні змінити хімічний склад планетарних атмосфер.Однак досі не ясно, наскільки точно молоді зірки слідують поведінці Сонця.
«Це відкриття допомагає відповісти на важливе питання: наскільки активним було Сонце в період формування Землі та її супутників?» пишуть автори статті.
Що далі: шукати «життя» в космосі
Дослідження EK Draconis це підтверджуєРанні умови на Землі могли бути суворішими ніж ми думали. Спалахи та викиди корональної маси, можливо, не були перешкодою для появи життя, натомість допомогли утворити парникові гази та молекули, необхідні для біологічних процесів.
Тепер вчені можуть краще моделювати, як молоді зірки вплинули на формування планетарних атмосфер і клімату. Такий підхід міг би допомогти знайти умови для життя в інших світах – наприклад, у системах, де зірки перебувають на схожій фазі свого розвитку.
Підсумок: простір, де взаємодіють енергія та хімія
Відкриття мультитемпературних CME від EK Draconis — це не просто наукова перемога. Це перший крок до розуміння того, якВипромінювання енергії від молодих зірок може бути ключовим фактором у формуванні умов для життя. Досі ми спостерігали лише за «гарячою» частиною цього процесу, але тепер у нас є дані, які дозволяють уявити, як зірки та їхні планети взаємодіяли в далекому минулому.
Можливо, Сонце, випускаючи такі випромінювання в молодому віці, допомогло створити умови, необхідні для появи життя на Землі – і тепер ми можемо краще зрозуміти, як це сталося.
«Це відкриття змушує нас переглянути, наскільки важливо вивчати енергетику молодих зірок у пошуках життя за межами Сонячної системи», — пише команда в статті, що робить цю роботу важливою не лише для астрономії, але й для всієї космічної біології.
