Давно визнано, що регулярні фізичні вправи корисні як для фізичного, так і для психічного здоров’я. Вплив на серцево-судинні захворювання добре вивчено, але зв’язок між фізичною активністю та зниженням когнітивних функцій, особливо у зв’язку з хворобою Альцгеймера, менш ясний. Нове дослідження, опубліковане в журналі Neurology, свідчить про перспективний зв’язок: ходьба лише 3000 кроків на день може допомогти людям похилого віку уповільнити прогресування змін мозку, пов’язаних із хворобою Альцгеймера.
Це не просто чергова стаття про «прогулянки на здоров’я»; Дослідники прагнули вийти за межі кореляційних досліджень, де люди згадують рівень своєї активності. Цього разу, використовуючи об’єктивні дані з мобільних степ-трекерів, які носили 296 когнітивно здорових людей у віці від 50 до 90 років, вони змогли безпосередньо виміряти кількість кроків, зроблених щодня. Учасники також проходили нейровізуалізацію на початку дослідження та періодично протягом кількох років (від трьох до чотирнадцяти років) для моніторингу рівнів бета-амілоїду та тау-білків — згустки цих білків вважаються ознаками хвороби Альцгеймера. Когнітивні тести, що оцінюють пам’ять і швидкість обробки, проводилися щорічно.
Дослідники ввели ці повні дані в статистичну модель, що дозволило їм проаналізувати взаємозв’язок між кількістю кроків, змінами в компонентах білка мозку та зниженням когнітивних функцій. Вони виявили, що люди з початковим рівнем бета-амілоїду вище середнього продемонстрували значне уповільнення накопичення білка тау під час ходьби від 3000 до 5000 кроків на день.
Важливо, що зменшення накопичення тау корелювало з на 40% повільнішим темпом зниження когнітивних функцій порівняно з тими, хто пройшов менше 3000 кроків (і вважався неактивним) у середньому протягом дев’яти років спостереження. Проходження від 5000 до 7500 кроків на день було пов’язано з ще більшою користю — 54% зниження рівня когнітивних здібностей. Однак перевищення 7500 кроків не призвело до додаткових переваг, що вказує на оптимальний діапазон когнітивних переваг.
Дослідження не надає остаточних доказів того, що ходьба безпосередньо спричиняє ці корисні зміни; інші фактори способу життя можуть відігравати роль. Дослідники визнають обмеження, включаючи відсутність даних про діагностику хвороби Альцгеймера під час подальшого спостереження та ймовірність того, що попередні захворювання до дослідження могли впливати як на рівень активності, так і на зниження когнітивних функцій.
Незважаючи на ці застереження, результати надають переконливі докази включення регулярної фізичної активності, а саме ходьби, у стратегії здорового старіння. Чарльз Маршалл з Лондонського університету королеви Марії зазначає, що хоча встановлення точних цілей щодо кроків менш важливо, ніж постійний рух, «може бути корисною ідея робити щось регулярно — навіть з низькою інтенсивністю — і не зациклюватися на великих цифрах».
Безсумнівно, для остаточного підтвердження причинно-наслідкового зв’язку між ходьбою та когнітивним здоров’ям необхідні подальші дослідження з більш суворим експериментальним планом. Однак це дослідження підкреслює, що такі прості дії, як вставати і рухатися, можуть мати глибокий вплив на здоров’я мозку в літньому віці.
