Нове дослідження проливає світло на таємничу індіанську лінію в центральній Аргентині, яка процвітала у відносній ізоляції протягом майже 9000 років. Дослідники, аналізуючи стародавню ДНК, вилучену зі скелетів віком до 10 000 років, виявили, що цей унікальний генетичний слід глибоко вкорінився в регіоні, всупереч очікуванням щодо нормального переміщення населення в Південній Америці.
Хоча попередні дослідження виявили окремі індіанські народи в Андах, Амазонці та Патагонії, центральна Аргентина — географічний міст між цими областями — залишалася в основному недослідженою. Переважаючим припущенням було те, що люди в цьому регіоні мали змішане походження через відомі широко розповсюджені моделі міграції через Південну Америку, очевидні завдяки археологічним артефактам, таким як кам’яні знаряддя риб’ячого хвоста, знайдені по всьому південному конусу.
Однак геномний аналіз, опублікований у журналі Nature 5 листопада, малює кардинально іншу картину. Ці стародавні ДНК розкривають глибоко ізольовану лінію – так звану “глибоку генетичну лінію” – яка тривала понад 8000 років принаймні до 1800 року нашої ери. Співавтор дослідження Родріго Норес, генетик з Національного університету Кордови в Аргентині, підкреслив їх початкове запитання: «Враховуючи його розташування в середині цих трьох популяцій, чи були люди тут сумішшю цих предків чи ні?»
Цей глибокий родовід, надзвичайно стабільний протягом тисячоліть, здається, є домінуючим індіанським родоводом у регіоні навіть сьогодні. Результати, отримані з сучасної аргентинської ДНК, підтверджують це твердження. Автори дослідження наголошують, що, незважаючи на широкі посухи, перехід від пошуку їжі до землеробства та приплив амазонок — усі фактори, які зазвичай призводять до зміни чисельності населення — ця група залишалася відмінною від інших.
Таємниці додає відсутність географічних бар’єрів у центральній частині Аргентини, які природним чином перешкоджали б міграції та взаємодії з навколишніми громадами. Мови також викликають здивування: історично в центральній Аргентині процвітала різноманітність мов, але генетична узгодженість лінії свідчить про те, що мовне розмаїття не відображає біологічних відмінностей — тобто ці люди, ймовірно, розмовляли різними діалектами.
Хоча необхідні додаткові дослідження, щоб повністю розкрити історію стародавньої Аргентини, це проривне дослідження значно покращує наше розуміння динаміки населення та культурного розвитку в цьому ключовому регіоні. Генетичний план, наданий цими відкриттями, відкриває шлях для подальших археологічних досліджень, збагачуючи наше розуміння регіону величезного історичного значення.
