Нове дослідження, проведене дослідниками з Кембриджського та Піттсбурзького університетів, визначило п’ять основних періодів розвитку та занепаду мозку, що охоплюють період від дитинства до старості. Використовуючи численні дані МРТ понад 3800 людей, нейробіологи визначили ключові переломні моменти у віці 9, 32, 66 та 83 років, демонструючи, що мозок не є статичним, а зазнає суттєвих змін протягом життя.
Дитинство і юність: бурхливий ріст і обрізка
Перша фаза, від народження до 9 років, характеризується швидким розширенням як сірої речовини (містить клітинні тіла нейронів), так і білої речовини (сполучні нейрони). Цей початковий сплеск створює надлишок нейронних зв’язків, що нагадує розрослу мережу. Однак із наближенням статевого дозрівання мозок піддається обрізанню, усуваючи менш ефективні зв’язки для оптимізації функціональності.
Друга ера, підлітковий вік, демонструє подальший ріст білої речовини разом із подальшим уточненням мережі. Ця стадія характеризується гормональними змінами та дедалі ефективнішою комунікацією між областями мозку, процесом, який триває до початку тридцятих років.
Зрілість і раннє старіння: стабілізація і поступовий спад
Всупереч попереднім припущенням, мозок повністю не дозріває до 32 років. У цей момент нервова архітектура стабілізується, а ділянки мозку стають більш спеціалізованими та чіткими. Цей етап стабілізації триває близько трьох десятиліть.
Приблизно у віці 66 років з’являються перші ознаки неврологічної деградації. Мозкові мережі починають тоншати, оскільки нейронні зв’язки слабшають і ефективність знижується. Ця поступова реорганізація, ймовірно, пов’язана з природними процесами старіння та дегенерації білої речовини.
Пізня старість: когнітивний зсув і локальне навантаження
Остання стадія, після 83 років, характеризується явним зниженням зв’язності всього мозку. Оскільки глобальна комунікація погіршується, локальні мережі беруть на себе більше когнітивне навантаження.
Чому це важливо? Це дослідження надає важливий контекст для розуміння функції мозку на різних етапах життя. Дослідження підкреслює, що когнітивні вразливості, такі як труднощі з навчанням у дитинстві або деменція в літньому віці, можуть бути пов’язані з цими конкретними фазами розвитку. Подальше вивчення цих епох може призвести до більш цілеспрямованих втручань і кращого лікування неврологічних захворювань.
Ці висновки підтверджують ідею про те, що мозок постійно адаптується і що його архітектура нерозривно пов’язана з нашим життєвим досвідом.
