Одна миша. Одна ліпідна наночастинка. Три смертельно небезпечні віруси.
Штам Бундибугью нині циркулює у Демократичній Республіці Конго. Понад 600 заражень. Два підтверджені випадки в Уганді. ВООЗ оголосила надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров’я, що має міжнародне значення, оскільки ситуація сприймається не як попередження, а як повноцінна криза.
До цього часу ми мали схвалені вакцини лише проти штаму Ебола-Заїр. Спалах Ебола-Заїр у 2014–2016 роках призвів до зараження понад 28 000 осіб. А як щодо штамів Бундібугью та Судан? Нуль затверджених вакцин. Рідкісні спалахи. Небезпечні прогалини.
Яньфен Яо та його команда з Уханьського інституту вірусології стверджують, що закрили цей пролом, принаймні у пробірці. Їхня нова мРНК-вакцина забезпечує захист проти всіх трьох основних ортоеболавірусів: Ебола-Заїр, Судан і Бундибугью.
У чому суть механізму дії
Ось наука, викладена простими словами.
Кожен варіант вірусу Ебола несе різні глікопротеїни. Це ті самі ключі, за допомогою яких вірус проникає в клітини. Націлитись на них складно, коли «ключи» всі різні. Але є нюанс. Всі вони мають загальний нуклеопротеїн. Він пакує генетичний матеріал. Загальна характеристика.
Дослідники об’єднали мРНК-інструкції для специфічних глікопротеїнів кожного штаму плюс загальний нуклеопротеїн. Все це укладено в одну жирову сферу – ліпідну наночастинку. Вона захищає “повідомлення” до моменту потрапляння у ваші клітини.
Потім вони протестували вакцину на мишах.
Результати були показовими. Імунізовані тварини отримали повний захист від вірусів Ебола-Заїр і Судан. Проти Бундибугью вони продемонстрували “сильний захист”. Навіть хом’яки, які зазнали впливу вірусу Судан, повністю вижили.
«Розробка широкоспектральної вакцини має потенціал ефективно стримувати спалахи», – пише Яо.
Звучить чудово. І справді так.
Але зупиніться.
Складна частина попереду
Гризуни – це не люди. Ми це знаємо. Яо визнає це. Потрібно ще багато роботи.
Роберт Крос з Медичного відділення Університету Техас бачить перспективи в технологіях наступного покоління. Але він також розуміє регуляторні бар’єри.
Тестування на нелюдських приматах – не опція. Це золотий стандарт. Без даних щодо приматів прогнозування ефективності у людей — це ворожіння. А регуляторні органи не люблять ворожіння.
«Отримати схвалення навіть для одного вірусу складно, – зазначає Крос. — А для багатовалентної вакцини шлях до схвалення, мабуть, ще складніший».
Адріан Естерман з Аделаїдського університету погоджується. Дослідження виглядає перспективно на доклінічній стадії. Але обмеження даних гризунами робить будь-які передбачення щодо термінів наївними.
Роки. Ймовірно.
Тестування на приматах. Розробка виробництва. Протоколи безпеки. Ніщо із цього не відбувається за одну ніч.
Ми близькі? Чи ні?
Наука надихає. Терміни вперті. Десь посередині, у цій напруженій паузі, чекає своєї черги наступний спалах, відповідь на який у нас, можливо, не виявиться вчасно.
